Основними темами для обговорення Call of Duty: Black Ops 6 дещо несподівано стали доволі цікава сюжетна кампанія і класичний ґрайнд у мультиплеєрі. Зважаючи на те, що ця частина серії виходить відразу в Game Pass, така перспектива здається справжньою крадіжкою прямісінько з кишені Activision.

Редакція PlayUA вже встигла зібратися щонайменше на кілька активних сесій у мультиплеєрі й готова поділитися своїми першими враженнями від нього. А пропущену літеру в заголовку — В чи Д — ви вже самі поставте після прочитання цього матеріалу.

Я втомився від експериментів у мультиплеєрі, які робила Activision за останні 5 років.  Зокрема, мова про трилогію перезапуску Modern Warfare. Намагаючись створити єдину екосистему й сплести разом різні частини серії разом із Warzone, вони породили дивного монстра. Мої очі пітніють лише від екрану встановлення гри. Втім, єдиний лаунчер – це лише вершинка айсберга. Саме тому я би ніколи не подумав, що стара й дещо банальна система з ґрайндом рівнів і престижів викличе в мене посмішку.

Хочеш качати певну зброю? Бери її в руки й просто підвищуй рівень у будь-якому режимі! Вітаю. Не треба перемикатися на іншу зброю, щоби розблокувати окремий обвіс, як у MW2. Це був насправді один із найнадокучливіших досвідів у моєму житті. Тому базована структура мультиплеєра в BO6 – це не просто можливість поностальгувати, а й вкотре відгородитися від іноді дивних рішень у попередніх частинах.

Та не цим насправді здивувала гра… Омні-пересування, яким так активно тицяли в обличчя під час презентацій, насправді є ковтком свіжого повітря. Звісно, поки ти не розумієш, що можливість бігти, стрибати й ковзати в будь-якому напрямку не зводиться лише до ковзання. Банальні вистрибування з-за кута вже після перших 3-4 матчів перетворилися для мене на щось надзвичайно опціональне. Бо ти наче не зовсім контролюєш напрямком стрибка, тобі складніше втримати спрей і загалом залишаєшся доволі легкою мішенню. А от до ковзання в різні боки я призвичаївся дуже швидко , наче так і мало бути завжди. Гадаю, багато гравців погодилися би зі мною, бо стрибки я ще в беті бачив рідко. Люди найчастіше використовують їх або заради приколу, або лише в окремих ситуаціях.

Усе інше цілком впізнаване… На тлі зміненої стрільби в перезапусках Modern Warfare. Ігри Black Ops завжди зберігали свій неповторний стиль. Ти відчуваєш, що перед тобою Call of Duty, але для звикання й розгону все одно потрібен певний час. Мапи, як для Black Ops, загалом мені подобаються, бо більшість із них компактні й мають отой слабенький жовтуватий фільтр. Кому б я не запропонував подивитися на якусь із мап BO6, впевнений, ця людина скаже, що перед нею Black Ops. Це лише доповнює загальне приємне враження. Можливо ще й тому, що Hijacked і Nuketown вкорінилися в моїй голові як виразна асоціація з іграми цієї підсерії. Музика в меню – бенґер і окремий вид насолоди. Це все.

Мультиплеєр Call of Duty: Black Ops 6 залишає знайомі відчуття, характерні для серії, але з приємними новими акцентами. Динаміка, короткий час убивтсва й високий темп гри — усе це на місці, але справжньою зміною стала нова система omni-movement (точно всебічного руху). Завдяки ній гра стала більш інтерактивною: тепер можна маневрувати ще вільніше, і це приносить купу задоволення. Відчувається, що з цим рухом відкривається цілий новий рівень можливостей на карті.

Два головні режими — стандартний і «хардкорний» — добре доповнюють один одного. Стандартний дає відчуття свободи, коли можна діяти тактично чи грати більш агресивно. «Хардкор», навпаки, змушує зібратися: обмежене здоров’я й вогонь по союзниках спонукають бути обережнішим, а це додає глибини та занурення.

Система стрільби теж приємно вражає. Вона ніби поєднує все краще з механіки Modern Warfare 2019 року. Кожен постріл має вагу, але тут вона здається трохи менш агресивною, ніж у попередніх частинах. Замість перенасиченої потужності тут більше відчувається баланс, який, як на мене, грає на користь гри.

Звісно, є й деякі моменти, які могли б бути кращими. Кількість зброї обмежена, і це трохи стримує враження, хоч і не критично. Прогресія тепер плавна, але через технічні нюанси часом відчувається, ніби гра не використовує свій потенціал на повну. Проте навіть попри ці деталі, залітати в мультиплеєр Black Ops 6 весело, і це подарує багато чудових моментів у майбутньому.

Скажу чесно, останній раз я грав в мультиплеєр саме CoD ще в оригінальних MW2 й MW3. Але це не означає, що я взагалі не грав в шутери. Просто в мене ніколи не було багато часу, саме щоб постійно рубатись у мультак, а сюжетки CoD хоч і прикольні, але занадто короткі й давно вже переросли в попкорн-муві, якими я в свій час перенаситився.

Зараз так і взагалі, маючи малу дитину на руках, не те щоб можна знайти купу часу під ігри. Але грати й далі хочеться. Тому я щоразу відкривав для себе чергові нові сесійні шутери і кожного разу це було «прикольно, звісно, але не для мене». Всюди, від CS2 до The Finals чи XDefiant, у мене були проблеми того, що, окрім довгої особистої розкачки (звикання до гри, її механік, керування тощо), матчі занадто довгі, а розмір мап і час від респавну до отримання ворожої черги в табло через TTK ну якийсь нереальний. Тобто 95% часу ти кудись біжиш, щоб майже моментально померти, а потім дивишся на таймер відродження. Тому CoD з його більш камерними мапами й режимами, які заохочують всіх концентруватись біля +- однієї точки — це ідеальний ковток свіжого повітря. А те, що гра ще й у Game Pass, а отже мені не треба витрачати 60 баксів на забавку, яка можливо мені не зайде, — це ще одна радість.

«Хардкорні» режими я не пробував, але мені й не всі зі стандартних заходять. Той же FFA якраз мені натрапляв на порівняно великій для цього мапі, а з моєю вже дідівською (відносно задротів CoD) реакцією все знову закінчується картиною «Вова респавниться, бігає 30-40 сек і помирає». Але інші, менш хаотичні режими мені принесли купу задоволення.

Той факт, що я зміг отримати фан та навіть когось трохи повбивати, ГРАЮЧИ НА ТРЕКПАДІ, а не на мишці — це окрема повага. Це означає, що гра дружня до новачків і криворуких гравців, типу мене, бо якщо я не отримав би фану за першу годину гри, я навряд чи в неї повернуся б. А Call of Duty Black Ops 6 з її мультиплеєрним режимом вдалось мене переконати, що вона не просто чергова гра для бенчмарків техніки, і залетіти в мій список актуальних тайтлів на часопроведення, за що я їй вдячний.

Так, не обійшлось і без «та скільки можна перезапускатися й апдейтитись!» разом із «мачмейкінг, за що ти так зі мною, проти нас грають люди з престижем, а у нас 1-17 рівень акаунтів». Ще й ота «платформа Call of Duty габ» мене бісить, як і деякі рішення в інтерфейсі самої гри, наприклад, весь UI/UX власних комплектів спорядження. Але продершись крізь незручний інтерфейс до ґеймплею, ви про все це майже моментально забуваєте. А саме за це ми всі так любимо багатокористувацький режим Call of Duty.

А ви вже зацінити мультиплеєр Black Ops 6? Як вам?